Огляд Fire Emblem: Fortune’s Weave: 160+ годин, і хочеться ще

Почну з цифри. На третьому акті в мене було 140 годин, а до фіналу набігло 160+, майже як у рецензента RPG Site (161). Грав на Normal, у доці на OLED-телевізорі і в портативі, пройшов до фіналу. Коротко: це найкраща бойовка в серії і хаб, з якого не хочеться йти. Але видно, що частину гри притримали на доповнення.

Про що гра

Ти мандрівник у часі, якого відправляють на Героїчні ігри 1449 року. Задача: вберегти чотирьох майбутніх лордів (Дітріха, Теодору, Кая і Леду). У першому акті в кожного своя окрема кампанія, другий і третій міняють формат, а все сходиться в одному фіналі.

Мій порядок: Кай, Леда, Дітріх, Теодора. Спершу закрив усі перші акти, потім два з других (ще два пропустив) і пішов у третій.

Чотири лорди

Найсильніша історія в Теодори. Найкращі персонажі і найживіші стосунки між ними в Дітріха, там усе на своєму місці. Теодорі якраз цього і бракує: сюжет тримає, а напарники поруч із нею неглибокі. Шлях Кая найприземленіший.

Кожен шлях тягне на окрему гру Fire Emblem: це не одна кампанія, перефарбована чотири рази. IGNVideo Games Chronicle

Бої

Бойовка тут чудова, без застережень. Тактика разом із прокачкою працює так, що кожна мапа ставить нову задачу, а великий ростер дає купу варіантів, як зібрати загін.

Найбільше запам’ятався головний бос другого акту. І бій, на який я не розраховував: здавалося б, випадковий хробак, який за сюжетом пов’язаний з Анатолією. Битви з босами в третьому акті теж окрема розмова. Пізні мапи складні по-справжньому: пастки, підкріплення, боси, під яких треба мати план. GamesRadar+Siliconera

Мапи класні й різноманітні, а печери та інші побічні активності добре розбавляють основну кампанію. І для новачків у тактиках гра теж підходить. Destructoid

Між боями

Час між битвами живе за календарем у стилі Persona: переміщення мапою, місто, тренування, доручення. Частина критиків називає це рутиною, яка гальмує історію. У мене навпаки: саме ця рутина допомагала відволіктися від реальних проблем і затягувала не менше за бої.

Я взагалі люблю ігри з хабом, де можна потеревенити з командою (Mass Effect, Horizon Forbidden West, StarCraft 2, Hades, Expedition 33, Baldur’s Gate 3, Divinity 2). Зробити персонажів живими, щоб між ними відчувався зв’язок, вдається рідко. Тут вийшло: не з усіма, але з багатьма точно.

Що інколи дошкуляє, то це часові обмеження календаря.

У кожного лорда своя команда, а решту героїв наймаєш сам у Дагсіоні: даруєш подарунки, водиш на вечерю чи в театр, і коли вистачає Renown та рівня підтримки, людина приєднується. DestructoidIGN

Тих самих персонажів можна наймати в кампаніях різних лордів, але умови щоразу інші: в одного лорда герой іде майже одразу, а в іншого лише ближче до кінця. Кого не взяв, той чекає на наступному шляху. А в третьому акті всі загони з попередніх кампаній збираються разом, тож той самий персонаж може опинитися в кількох версіях. TechRadarVooks

Маленька підказка: ці версії можна поєднати в одну. Гра про це ніде не каже, а шкода, бо штука класна.

Що не так

Видно, що багато контенту вирізали під доповнення, яке вже анонсували на 2027 рік. Найбільше це відчувається в підтримках: у багатьох героїв їх між собою немає, а деякі обриваються. Приклад: Теодора і Бонавентура. Розмова рівня B залишає купу питань, а рівня A вже немає, хоча він права рука головної героїні. Скоріш за все, доповнення якраз і відкриє нових персонажів, сюжети і підтримки. Глибини підтримок, як у Three Houses, бракує. Siliconera

Дрібніше: прості анімації, повторювані обличчя NPC і загалом простуваті рішення. І варто знати про єдиний слот для збереження та нагороди за довгу гру, через які пізні шляхи можуть ставати легшими. Eurogamer

Технічно претензій немає. Гра йде в 30 кадрів на секунду, але мені це не заважало ні в доці, ні в руках. VooksTechRadar

Музика і звуки чудові, озвучка теж. Але інколи вона обривається посеред сцени або її просто немає: так було в сутичці з одним бардом ближче до фіналу.

На тлі Three Houses

Three Houses була однією з моїх перших великих справжніх JRPG, з неї я і полюбив жанр. Персонажі там живіші, а історія подана трохи послідовніше. Але лор і те, наскільки цікаво стежити за сюжетом, у Fortune’s Weave кращі. Але перший акт там однаковий для всіх маршрутів: мені він дуже сподобався, та на третьому проходженні я вже відверто нудьгував, а мапи повторювалися й не відповідали місцевості, де йшов бій. У Fortune’s Weave перший акт складається з чотирьох різних історій, тож такої проблеми немає.

Fortune’s Weave виграє бойовкою, ростером, варіативністю і мапами. Тобто Three Houses бере живістю персонажів, а Fortune’s Weave майже всім іншим.

Кому раджу

Дуже раджу всім, хто любить тактику, і всім, хто любить ігри з хабом. Якщо після кожного бою ви йдете поговорити з командою, ця гра для вас. Для мене це претендент на гру року. Моя оцінка: 9 з 10.

Де купити

Nintendo eShopSwitch 2↗AmazonSwitch 2, фізична копія↗

Що кажуть критикиЗбірка рецензій →

середня з 13 рецензій94

Владислав Гулін9/10

Критики часто називають рутину між боями мінусом. Для мене вона стала плюсом.

Владислав Гулін

Також наMMetacritic↗HHowLongToBeat↗

Розробник

Intelligent Systems

Видавець

Nintendo

Реліз

17 вересня 2026

Огляд написано на основі власного проходження. Підготовлено з ШІ-інструментами, текст і оцінка — Владислав Гулін.